Ексц. Митрополит Шептицький в Куритибі
Дня 2 ц.м. (1922) наш достойний довго-ожиданий Гість, Митрополит Шептицький в супроводі Впр. Ігумена Маркіяна приїхав до Киритиби. Перед приїздом залізниці з Сан Павльо (о год. пів до осмої вечером) зібралися на стації уся українська громада, оо. Криницький і Бжуховський, шкільма дітвора в святочних одягах із українськими лентами, членами товариства ім. Тараса Шевченка з прапорами, а врешті представники духовної і цивільної влади, куритибський єпископ з секретарем, ректор дієцезального семинара, оо. Францішкани, шеф поліції з адютантом, предст. Президента і др. З боку стояла місцева мійська музика. Усі чекали нетерпеливо приїзду поїзду, який спізнився на цілі три години. Та все таки ніхто з присутних не відходив з плятформи. Врешті поїзд заїхав. Почали висідати подорожні, а бачучи, що готовитсья якесь свято, чуючи музику усі задержались і так громада ще прибільшилася. Після представлень урядових осіб врешті наблизився Митрополит до української громади, поражаючи своїм маєстатом усіх зібраних і вмить понеслися грімкі оклики: слава! Тут же станув перед Митрополитом, який ішов в супроводі єпископа і духовенства, делегат нашого Уряду п. Петро Карманський і від імени Уряду і бразилійських Українців привитав Достойного Гостя короткою промовою в якій підніс заслуги Митрополита і дав вислів тим надіям, які звязує тутешне громадянство з приїздом піоніра нашого духовного відродження. І хоча Бразилійці не розуміли промови, слухали ії з увагою і бачилося, догадувалися змісту. І знов понеслися оклики: слава! І знов загриміла музика. Митрополит очевидно зворушений щирим і ентузіязним приняттєм, дякував і бесідникови і зібраним, стискаючи цего і того за руку і серед того вийшов на вулицю до свого автомобіля. Справжнє свято привитання відбулося дня 4 с.м. О год. 10 ранком Митрополит проводжений о. ігум. М. Шкірпаном, заїхав перед місцеву церкву і в тріюмфальній брамі, прибраній папським, українським і бразилійськими прапорами, привитав Його о. парох Криницький в супроводі оо. Бжуховського і Михальчука а відтак представник місцевого українського громадянства. Серед ломоту фугетів і грохоту музики рухнув Митрополит зеленою алєєю, серед шпаліру святочно прибраних дітей, серед хоругов і прапорів та зібраного народу до церкви, де при вході повитав Його короткою промовою о. Рафаїл Криницький. Почася служба Божа яку відправляв Митрополит з асистою усіх священиків і двох наших богословів. Підчас богослуження, співав гарно хор шкільної дітвори. Після богослуження, в часі котрого Митрополит запричащав певну скількість вірних, засів Преосвящений на зготованім престолі і виголосив довшу патріотичну проповідь яка витиснула з очей слухачів сльози. Кінчаючи проповідь, Митрополит запросив до себе усіх на розмову в ціли пізнання потреб бразилійської еміграції, а вкінци благословив зібраних.Після Служби Божої Митрополит удався до помешкання пароха, о. Криницького дожидаючи приїзду єпископа і других гостів. Серед того без перерви грала музика на площі перед домом. Врешті надіхали гості і почався обід. В обіді взяли участь, кромі Митрополита і наших священиків, єпископ, ректор семінара, оо. Францішкане і француські священики, делегат нашого уряду і два украінські богослови.
В часі обіду, серед якого велася жива розмова, виголосив перший тоаст о. Криницький, відтак мав гарну промову по француськи Ексцелєнція Митрополит, а не неї відповів щирою португальською промовою єпископ. Після обіду зібрані гості перейшли до школи, де діти під проводом бравої учительки п-ни Фалінської зготовили Митрополитови гарний привіт, виголошуючи гарні промови, деклямації патріотичних віршів переплітані гарним співом. При тому вручили діти Достойному Гостеви китицю цвітів і обгорнуту в синю ленту певну суму грошей як дар від себе галицьким сиротам. Ціле це свято було надзвичайну вдатне і сердечне, Митрополит був ним захоплений, а в присутних ясніли сльози глибокого зворушення. І певно це свято остане довго в памяти Гостя, дітей і їхніх родичів. Відтак зробив знимку з усіх гостів, а коли чужі гості роз’їхалися, другу таку знимку з усієї святочної громади враз з Митрополитом. Врешті до Митрополита почали сходити окремі жителі Куритиби і з кожним Ексц. мав коротку розмову, а зокрема довше розговорював з представництвом від Тов. ім. Шевченка, що привитало Єго з прапором і вручило Достойному Гостеви китицю цвітів. Свято покінчилося біля 5 год. вечором. Слідуючого дня, після богослуження Митрополит від’їхав на кольонії. В часі свого побуту в Куритибі мешкав наш Достойний Гість в єпископській палаті, і в тім часі відвідали Єго всякі високі представники, яким Митрополит відплатився такими-ж візитами. Місцева преса зацікавилась Митрополитом і скоро появилися відомости про приїзд Достойного Гостя.
Очевидець.
Excelência Metropolita Sheptysky em Curitiba
No dia 2 de abril de 1922, nosso digno e muito esperado convidado, acompanhado pelo Reverendíssimo Padre Superior Marciano chegou em Curitiba. Antes da chegada da ferrovia de São Paulo (às sete e meia da noite), toda a comunidade ucraniana se reunia na estação, os padres Krynytskyi e Bchuchovskyi, crianças com roupas festivas e laços ucranianos, membros da sociedade Taras Shevchenko com bandeiras e representantes do clero e autoridades civis, o Bispo de Curitiba com o secretário, o reitor do seminário diocesano, Frades Franciscanos, chefe de polícia, representante do Presidente, juntamente com a orquestra da cidade. Todos aguardavam com ansiedade a chegada do trem, que estava três horas atrasado. Mesmo assim, nenhum dos presentes saiu da plataforma. Finalmente o trem parou. Os passageiros começaram a desembarcar, e ao ver que se preparava uma grande acolhida, ao ouvir música a maioria esperou para apreciar o fato.
Após as apresentações dos governantes, o Metropolita enfim se aproximou majestosamente da comunidade ucraniana, e imediatamente houve gritos: Salve! Imediatamente perante o Metropolita, acompanhado pelo Bispo e pelo clero, o Sr. Pedro Karmansky, em nome do Governo e dos Ucranianos Brasileiros, saudou o Digno Convidado com um breve discurso em que elogiou o Metropolita e expressou suas esperanças de ser um pioneiro do avivamento espiritual do povo ucraniano. E embora os brasileiros não entendessem a fala, ouviam atenciosamente e pareciam adivinhar o significado das palavras. E novamente se houve gritos de salve com o trovejar da música. Foi evidente a emoção do Metropolita com a sincera e cordial recepção. Agradeceu ao interlocutor dando um aperto de mão e dirigiu-se ao carro que o aguardava. A verdadeira e festiva recepção aconteceu no dia 4 de abril de 1922. Por volta das 10h da manhã o Metropolita estava acompanhado pelo Pe. Superior. Marciano Shkirpan, para diante da igreja decorada com bandeiras papais, ucranianas e brasileiras, ali foi saudado pelo Pe. Pároco Rafael Krynytsky acompanhado pelos Padres Bchuchovskyi e Mykhalchuk e,em seguida o saudou um representante da comunidade ucraniana local. Entre o rumor dos rojões e do trovejo das músicas, a treliça de crianças vestidas de festa, os estandartes e bandeiras e o povo reunido para a igreja, onde na entrada o saudou o Pároco, o Metropolita adentra a Igreja para a Divina Liturgia tendo a ajuda de todos os nossos sacerdotes e de dois dos nossos teólogos. O coral das crianças cantou a Divina Liturgia de forma belíssima. Após a Divina Liturgia durante a qual o Metropolita comungou um significativo número de fiéis, Sua Exc. Reverendíssima sentou-se na cátedra preparada e proferiu um longo sermão patriótico que trouxe lágrimas aos olhos dos ouvintes. No final do sermão, o Metropolita convidou a todos para uma conversa a fim de conhecer as necessidades da emigração brasileira e, por fim, abençoou os presentes. Depois da Divina Liturgia, o Metropolita se dirigiu ao apartamento do pároco, esperando a chegada do bispo e outros convidados. Entre outras coisas, a música tocava sem parar na praça em frente à casa. Por fim, os convidados se inspiraram e o almoço começou. Além do Metropolita e dos nossos padres, também estiveram o Bispo local, o Reitor do seminário, Padres franciscanos e franceses, um delegado do nosso governo e dois teólogos ucranianos. Durante o almoço teve lugar uma animada conversa, o primeiro brinde foi do Pe. Krynytskyi, imediatamente Sua Excelência o Metropolita fez um bom discurso em francês, e o Bispo local respondeu com um discurso sincero em português. À tarde, os convidados reunidos dirigiram-se à escola, onde as crianças, guiadas pela corajosa professora D. Falinska, prepararam uma bela saudação ao Metropolita, com recitações de poemas patrióticos entrelaçados com belos cantos. As crianças presentearam o Digno Convidado com um ramo de flores e uma certa quantia em dinheiro embrulhado numa fita azul como presente para os órfãos galicianos. Toda essa festividade foi extremamente competente e cordial, o Metropolita ficou encantado com ele, e lágrimas de profunda emoção brilharam nos presentes, tudo isso ficará muito tempo na memória do convidado, das crianças e seus familiares. Em seguida, ele tirou uma foto junto com todos os convidados, e depois com a comunidade ucraniana que ali estava reunida. Algumas pessoas se dirigiram até o Metropolita, o qual teve com cada um, uma breve conversa. De maneira especial, deu atenção aos membros da Associação Tarás Schevchenko, que o saudou com uma bandeira e presenteou o Digno Convidado com um buquê de flores. As festividades terminaram por volta das 5h da tarde.
No dia seguinte, após a Divina Liturgia, o Metropolita partiu para a colônia. Durante a sua estadia em Curitiba, o nosso Digno Convidado viveu no Palácio Episcopal. Durante esse tempo foi visitado por toda a espécie de altos representantes. A imprensa local se interessou pelo Metropolita e logo apareceram informações sobre a chegada deste Digno Visitante.
Testemunha.
Jornal Prácia. 1922.
Tradução: Pe. Estefano Wonsik, OSBM.
